Віка

Ой, як же давно я мала написати цей пост!!! Скільки різних слів я вже підбирала для нього! Спочатку мені прямо не терпілось, потім вже нетерплячка перетворилась в просто очікування. Але нарешті це здійснилось - ми зустрілись!!!
Сьогодні мій пост не просто про людину, він буде про дуже-дуже близьку мені людину - мою найліпшу подругу! З Вікою (йошкін кот!) ми дружимо уже майже тринадцять років. Власне, річниця буде 9 та 16 січня (ось така подвійна дата). А знаємо ми одна одну і того більше - з другого класу. Я думаю, я навіть сподіваюсь, що у кожного в житті є такий друг, з яким пройшов  вогонь і воду, якого знаєш, як облупленого, з яким не треба бути ніким, окрім як самим собою. Нам з Вікою навіть мовчати разом було завжди цікаво. От слова Антуана де Сент-Екзюпері саме про це: "Давніх друзів собі не створюють. Нема скарбу дорожчого, аніж спільні спогади, пережиті разом тяжкі години, сварки, примирення, душевні поривання. Таку дружбу нелегко завести знову...". Особисто я не маю більше саме такої подруги і дуже-дуже це ціную. Я рада, що  мені пощастило з такою веселою, гарною, розумною, дуже талановитою подругою!
Одне шкода - нам дуже рідко випадає побачитись. Віка з чоловіком Петром живуть у Львові, і, хоч це недалеко, якісь обставини постійно нам заважають. Ось так і цього разу - планувати нашу зустріч ми почали ще у вересні, а вийшло лиш учора. Та ще й з якого приводу - тепер наші друзі переїздять працювати до Лондону на невизначений час і, ех, тепер можливостей побачитись буде ще менше. Але я не перестаю дякувати людям, що вигадали соцмережі :) Так ми принаймні можемо спостерігати за життям одна одної і не втрачати зв'язку.
А ще Віка з чоловіком захоплюються сноубордингом і часто відвідують Буковель, на що постійно агітують і нас, та ми ще якось не перейнялись :)

Я періодично читаю блоги майстрів хендмейду, щоб знаходити у їх роботах натхнення. Переглядаючи блог Тетяни Конне, ляльки якої дуже вплинули і на мою творчість, я побачила її лижницю і зрозуміла - у моєї Віки обов'язково повинна бути сноубордистка. Так з'явилась вона :)

Це була моя друга, після Наталочки, лялька і вона вже стала кардинально іншою. Ну, по-перше, вся одежа у неї, окрім гольфика, знімається. Віка сама також шиє, і хтозна - може і у неї з'явиться натхнення створити для ляльки ще якісь наряди.

По-друге, саме для Віки я зробила черевички, дуже схожі на справжні:

Створюючи Віку, я будувала сама викрійки штанів та курточки і взагалі краще стала розуміти, що я шию, а не просто повторювала щось, створене іншими. Я знаю, що не все вийшло ідеальним, але від того ця робота мені ще більше дорога.

Курточка мені взагалі дуже подобається тим, що я змогла реалізувати задумку і вийшов такий собі пуховичок, але досить таки нарядний.

В принципі, я намагалась слідувати фотографії Віки зі сноубордом, але творчість - то такий процес... непередбачуваний, коротше кажучи. Так що одежа не зовсім відповідає тому, що любить Віка носити :) А от зачіску я повторила (ну мені принаймні так здається) 

Обов'язковими, по моїй задумці, ще були окуляри. О, скільки я разів їх переробляла, поки не залишилась задоволеною результатом:

Ну, а сам сноуборд.... я ніяк не могла вигадати з чого ж його зробити, та, зрештою, ідеальним варіантом стало пап'є-маше і фарби. З кольором щоправда я не вгадала, та хоч візерунок такий, як і в реалі.

Ось така вона - моя Віка-сноубордистка. Вчора вона була урочисто подарована своїй новій мамі  і, хочеться вірити, принесла їй задоволення.

А мені насправді дуже хочеться, щоб ця лялька стала твоїм талісманчиком, моя люба коза :) Нехай у цьому новому етапі твого життя вона буде елементом твого минулого, всього того хорошого, що з нами було, і приносить усе це у твоє майбутнє. Я вірю, що у тебе буде все добре! І від того, що ти будеш жити ще трішечки далі від мене, зовсім нічого не зміниться і ми завжди будемо дуже-дуже близькими.

Я не знаю, чи вийде мені сьогодні ще написати новорічний пост, то про всяк випадок вітаю усіх з наступаючим і нехай у прийдешньому році з вами завжди будуть ваші найближчі і найдорожчі люди!