Новий етап

А у мене новина: я таки відкрила свій магазин на Ярмарці майстрів. Ось він - annabogutska.livemaster.ru.
Що мене надихнуло на це - зрозуміло, я думаю. Все ж таки добре, коли хоббі приносить не лише задоволення, а й певний дохід. Сподіваюсь, що з цього щось вийде. Адже з роботою у мене зараз незрозуміло що, та й взагалі хочеться радувати не лише близьких своїми витворами. Бо всі свої речі я завжди робила з любов'ю (а як інакше), а в такому випадку вони повинні приносити в дім частинку мого тепла.
Тож друзі мої, а також гості, які мене все ж читають (ну не може ж брехати статистика, хтось же мене читає), не соромтесь, заходьте, замовляйте. Я завжди відкрита для обговорення, можу підібрати будь яку вашу забаганку, щоб підходило і по темі, і по кольору, та й взагалі -було до душі.
Я тут думала - я ж вже багато що можу зробити, хіба біжутерію не освоїла ще, ну і валяння поки мрією лишається, а так - хоч тобі картину, хоч будь що вишити, хоч топіарія зроблю з будь яких матеріалів, хоч віночка на двері. Ось уже і шиття потихеньку виходить. Треба буде ще в'язання згадати, хоча у мене не дуже душа до нього лежить.
Оце себе розхвалила :) Ну а хто, як не сама себе кохану?
Тож - заходьте, я на вас всіх чекаю.

Зайці-нерозлучники

Цілий місяць мене не було. І травневі свята вже майже всі минули. Але я без діла не сиджу.
По-перше, читала усілякі блоги і винесла для себе масу корисної інформації по їх оформленню. А ще трошки потренувалась фотографувати свої витвори нашою мильницею і виявилось, що можна такі робити чудові фото. Тому у попередньому пості про топіарій я замінила практично всі зображення.
По-друге, ми були на концерті гурту "Мельниця" і це займало всі мої думки. Я просто у захваті. Все ж таки живий виступ дає набагато більше, ніж прослуховування музики вдома. А якщо це ще й така магічна музика... Ось просто одна пісня з цього концерту: Дороги. У мене досі мало слів і дуже багато емоцій, я дуже вдячна випадку і своєму чоловікові, що ми туди потрапили.
По-третє, була у мене купа ідей, але поки що все лишається на етапі реалізації, бо в один прекрасний день я випадково побачила чарівних створінь і вони мене полонили.
Норвезька майстриня Тоне Фінангер є автором текстильних ляльок, які називаються тільдами. Після того, як вона видала дві своїх перших книги про тільд у 1999 році, ці красуні закохали у себе цілий світ. Зараз є і спеціальні магазини з матеріалами виключно для тільд, продаються і цілі набори, які дозволяють створити іграшку прямо як у книжці. Взагалі тільда - це не лише дівчина (ангел, принцеса, товстушка), а й хлопці-сплюхи, різноманітні зайці, коти і інші тваринки. Їх особливістю є виключно натуральні тканини, засмаглі личка з рум'яними щічками, на яких є тільки очки і часом носик, котрий передбачений викрійкою голови. Навіть не буду давати тут посилань, бо просто по одній назві можна знайти купу всього в гуглі.
Тож милувалась я цими ляльками і дуже шкодувала, що так і не навчилась шити на машинці, яка є в мене вдома. Але, вивчивши ретельніше це питання, дізналась, що сама Тоне створює своїх тільд вручну, а це мені якраз по силам. Звичайно, часу це займає набагато більше, але зате все набагато акуратніше.
Довго я перебирала варіанти, та зупинитись вирішила на зайцях-нерозлучниках. Ці двоє - не просто інтер'єрна іграшка, це свого роду символ сім'ї. Причому символ є у кожній дрібниці. Іграшка не ділиться на два зайці, бо це є єдина, неподільна родина, яку неможливо уявити по одному. Їх прості, трошки потерті часом одежини символізують довгий і щасливий шлюб, те, скільки їм довелось пережити разом і горя, і радості. Будиночок у хлопчика - це затишний дім, повна чаша.  А пташечка у дівчинки - це діти. Те, що вони тримають їх у своїх руках показує турботу за сімейне вогнище. Взагалі, кажуть, що така іграшка докорінно змінює атмосферу у домі, адже так приємно брати приклад з таких симпатяг.
А ось які вони вийшли у мене: