Ще про щастя

Просто захотілось поділитись.
Я от якось задумалась і зрозуміла, чому саме рукоділля стало таким популярним останнім часом. Просто жінкам цього світу, таким самостійним, сильним, таким (що вже гріха таїти) самодостатнім, дуже необхідно відчувати у собі щось мало того, що по-справжньому жіночне, то ще й щось таке, що доступне лише їм. Чоловіки, правда, теж часом чимось таким захоплюються, але все ж у них більш технічні хобі. Я навіть якесь таке дослідження читала, що рукоділля впливає на жінку навіть на гормональному рівні, ніби вертає їх у минуле, робить їх знову берегинями сімейного вогнища.
От і по собі відчуваю - по суті практичну ціль мої заняття не дуже то й несуть. Тобто я то в них вкладаю такий зміст, але якби не хотілось - то якось би і без того прожили б. Але саме задоволення від створення речі своїми руками, тим більше якщо це виходить якісно - це дорогого вартує. І я щаслива, коли ділюсь цим, щаслива, коли виходить гарне фото, коли ці фото лайкають у соцмережах, коли пишу про процес у блозі (як з мене в ці моменти сміється чоловік. Каже: "Ти така зосереджена, що навіть Мурзік своєю шкодою не може тебе відволікти"). О, а яка я щаслива, коли мене читають (бо спершу мені здавалось, що сюди навіть і не заходить ніхто), коли коментують. А тут ще й новий досвід - вперше по мотивам зробленої мною речі мене попросили зробити щось нове.
І це все безкінечно цікаво. Закінчуєш щось одне, а в голові вже купа нових ідей. Часом декілька днів важко дочекатись поки прийдуть матеріали, хочеться вже починати творити. Я посилки розпаковую як гном над скринею зі скарбами - аж ручки чухаються :)
Я все до чого: при всій популярності хендмейду все одно почуваєш себе в якійсь мірі унікальною, бо в найближчому оточенні ніхто таким не займається. І я часто чую: ну я б таке не змогла. Дівчатка, можете. Просто треба часом відірвати дупку від телику (взагалі не розумію, що там можна дивитись цілими вечорами), покОпати свою лінь і спробувати. Як не вийде одне, то вийде інше. Ну тобто я не закликаю всіх займатись хендмейдом, просто не можна ж отак просто плекати своє "не можу". У нашому житті так мало місця лишилось простому задоволенню, що не варто від нього відмовлятись.
Щось я розвела філософію :) То таке, часом находить.

New way

Всім привіт!
Ох, не було мене два місяці!!! Ну вже прямо класика. Але, по-перше, часу зовсім немає, а по-друге, мені не було чим похвалитись. І ці дві речі між собою прямо пов'язані.
Я зараз намагаюсь закінчити портрет Мурзіка, який показувала в попередньому пості про станок. Але щось мені дуже важко йде ця вишивка. Якщо рахувати в загальному - вже майже рік  її мучу. Проте даю тут урочисту обіцянку, що до середини жовтня я її закінчу, щоб можна було оформити в багет до мого дня народження. Ось, тепер мені не буде куди діватись, можете сміливо кидаться у мене капцями, якщо я не дотримаюсь обіцянки.
Тож я по-чесному вишивала, але потім відволіклась на нові ідеї. Однією з них я сьогодні і похвалюсь.
Почну як завжди з передісторії. У моєї свекруні у найближчу суботу, 15 вересня, день народження. Взагалі спершу у мене була зовсім інша ідея, але потім мене осяяло :) Вона дуже любить готувати щось новеньке, збирає різні рецепти, купляє журнали. Щоразу коли ми приходимо у гості, то куштуємо цікаві салатики, закрутки... Коротше, то теж ціле мистецтво.
Тому вирішила я освоїти новий вид рукоділля - зробити кулінарний блокнот.
Ну що я можу сказати: я ніколи не думала, що то така цікава справа. Коли береш до рук книжку, то навіть не задумуєшся, скільки різної роботи в неї вкладено. Справді, тут є у що вкласти душу і заплести у кожну сторіночку гарні думки і побажання. Доречі, щоразу переконуюсь, що робити щось руками слід лише із хорошим настроєм, щоб потім передати його усім.
Отже свій блокнот я вирішила повністю зробити самостійно: від розлінування сторіночок і до обкладинки. Тож попорядку:
Щоб сторінки не були нудними просто з лінійками на них розмістились тематичні ілюстрації з кухонним приладдям (ну щоб часом не забути для чого блокнот:).

Цікава арифметика: у блокноті 13 книжечок по 10 сторінок. В кожній книжечці шість білих і чотири кольорових сторінки. Крім того є чотири тематичні розділювачі для різних видів рецептів. Отже, дітки, скільки всього сторінок у блокноті (рахуємо без калькулятора :). Вірно, 134 :)

Сигнатурки зшиті між собою коптським плетінням. Дуже цікава робота :) Перші 2-3 книжечки я шила, дивлячись на фотку, адже це ще ж треба запам'ятати, куди ту голку сунути і в якому порядку. Але потім все вже робиться на автоматі і мені це дуже сподобалось. Розділювачі прошиті як окремі сигнатурки.

Краєчки палітурки оформлені капталом, сплетеним вручну. Каптал - то така штука... простіше на фото побачити, ніж пояснити:

Ну ось зеленими нитками і виплетений каптал. Він робиться для міцності, а також, щоб краї палітурки виглядали акуратно. Фото тут щоправда не дуже вдале.

Сама палітурка проклеєна прозорим силіконом для гнучкості і щоб сторінки не склеювались.

Тепер про начинку блокнота: він розділений на чотири нерівні розділи. Нерівні вони тому, що не є рівноцінними для його майбутньої хазяйки. Саме тому перші два розділи - салати та закуски і консервація - мають по сорок сторінок, перші та другі страви - тридцять, а для десертів та випічки відведено двадцять.

Виступи розділювачів зроблені із скрап-паперу. Взагалі це був мій перший досвід у скрапбукінгу і зрештою не самий вдалий, але досить таки миленько. Найбільше горджусь оформленням  назв розділів - дуже довго шукала такі малюнки, плюс самостійно робила все в Ілюстраторі.

З іншого боку кожного розділювача приклеєний конвертик (теж, до речі, сама клеїла) для вирізаних рецептів.

 Тепер про обкладинку: тут також ціла історія. Взагалі сама обкладинка з дуже цупкого картону, тому зрештою блокнот вийшов не просто блокнотом, а цілою кулінарною книгою :) Та воно й на краще - кухня то діло таке: брудне, непередбачуване і захоплююче.
Форзаци (а що, я зате тепер добре знаю, що ці всі слова значать:) проклеєні тим же скрап-папером.

Обкладинка обклеєна спочатку ущільнювачем-утеплювачем, завдяки якому вона м'якенька і товстенька. А зверху... я дуже довго ламала голову над оформленням, аж тут натрапила на чарівний магазинчик-блог Материальные излишки і там вже, крім іншого, вибрала ось такий чарівний льон:
 
Він такий неймовірний, ну просто натуральний-натуральний, до нього приємно торкатись, а плетіння таке рівномірне, що по ньому спокійно можна вишивати.
Ну ось я дійшла і до вишивки, адже то була б не я :) Ох як же я шукала вдалу схему, скільки ж всього я перебрала, але знайшла чудовий чайничок від Dimensions (я навіть не знала, що у них є така серія). Відтінків у ньому всього дев'ять, але дуже гарно підібраних, тому все виглядає просто чарівно. Проблема ж виникла у іншому: друзі, в Рівному абсолютно неможливо купити тканини для вишивки рівномірного плетіння. Я з боєм вирвала 30 сантиметрів у магазині, де тканини для вишиванок продаються. Для довідки, кому цікаво, даю посилання, де дуже детально розписані різні види тканин для вишивання, бо не хочу робити марну роботу, описуючи те все заново: http://zlataya.info/index/tkani/0-30
Все ж таки на рівномірці вишивка виглядає зовсім по-іншому, крім того я освоїла бекстіч - то коли ще контури відшиваються. Ось така краса:

Завдяки льону і ущільнювачу обкладинка вийшла досить масивна, що пасує до великої кількості сторінок. Також блокнот зав'язується на стрічку, щоб не розкривався сам по собі. Ось він у різних ракурсах:

А, ще я забула про закладочку - наглядну ілюстрацію того, що у роботу вкладені душа, серце і любов :)

Ось такий подарунок, але, щоб йому не було самотньо, я ще вирішила з тих же тканин пошити обкладинку на паспорт. Тут вже вишивка дещо інша - дві пір'їнки з французької книги.

Тож нарешті усе готове. Я отримала величезне задоволення. Тепер точно знаю, що цей блокнот не останній, адже це такий чудовий подарунок і, звісно, дуже корисний предмет у господарстві. Час виконання - приблизно тиждень, і то лиш через те, що двічі він має ніч сохнути. Ідей - купа, тож звертайтесь :)

На сьогодні все - і так настрочила. Другий свій проект покажу дещо згодом, коли вручу адресату, і я маю надію, що це буде дуже-дуже скоро, треба тільки зібрати врожай :)

А наостанок мій незмінний помічник. Без його загребущих лапок у мене нічого б не виходило вірно, точно вам кажу, можете самі у нього спитати :)