Просто захотілось поділитись.
Я от якось задумалась і зрозуміла, чому саме рукоділля стало таким популярним останнім часом. Просто жінкам цього світу, таким самостійним, сильним, таким (що вже гріха таїти) самодостатнім, дуже необхідно відчувати у собі щось мало того, що по-справжньому жіночне, то ще й щось таке, що доступне лише їм. Чоловіки, правда, теж часом чимось таким захоплюються, але все ж у них більш технічні хобі. Я навіть якесь таке дослідження читала, що рукоділля впливає на жінку навіть на гормональному рівні, ніби вертає їх у минуле, робить їх знову берегинями сімейного вогнища.
От і по собі відчуваю - по суті практичну ціль мої заняття не дуже то й несуть. Тобто я то в них вкладаю такий зміст, але якби не хотілось - то якось би і без того прожили б. Але саме задоволення від створення речі своїми руками, тим більше якщо це виходить якісно - це дорогого вартує. І я щаслива, коли ділюсь цим, щаслива, коли виходить гарне фото, коли ці фото лайкають у соцмережах, коли пишу про процес у блозі (як з мене в ці моменти сміється чоловік. Каже: "Ти така зосереджена, що навіть Мурзік своєю шкодою не може тебе відволікти"). О, а яка я щаслива, коли мене читають (бо спершу мені здавалось, що сюди навіть і не заходить ніхто), коли коментують. А тут ще й новий досвід - вперше по мотивам зробленої мною речі мене попросили зробити щось нове.
І це все безкінечно цікаво. Закінчуєш щось одне, а в голові вже купа нових ідей. Часом декілька днів важко дочекатись поки прийдуть матеріали, хочеться вже починати творити. Я посилки розпаковую як гном над скринею зі скарбами - аж ручки чухаються :)
Я все до чого: при всій популярності хендмейду все одно почуваєш себе в якійсь мірі унікальною, бо в найближчому оточенні ніхто таким не займається. І я часто чую: ну я б таке не змогла. Дівчатка, можете. Просто треба часом відірвати дупку від телику (взагалі не розумію, що там можна дивитись цілими вечорами), покОпати свою лінь і спробувати. Як не вийде одне, то вийде інше. Ну тобто я не закликаю всіх займатись хендмейдом, просто не можна ж отак просто плекати своє "не можу". У нашому житті так мало місця лишилось простому задоволенню, що не варто від нього відмовлятись.
Щось я розвела філософію :) То таке, часом находить.
Я от якось задумалась і зрозуміла, чому саме рукоділля стало таким популярним останнім часом. Просто жінкам цього світу, таким самостійним, сильним, таким (що вже гріха таїти) самодостатнім, дуже необхідно відчувати у собі щось мало того, що по-справжньому жіночне, то ще й щось таке, що доступне лише їм. Чоловіки, правда, теж часом чимось таким захоплюються, але все ж у них більш технічні хобі. Я навіть якесь таке дослідження читала, що рукоділля впливає на жінку навіть на гормональному рівні, ніби вертає їх у минуле, робить їх знову берегинями сімейного вогнища.
От і по собі відчуваю - по суті практичну ціль мої заняття не дуже то й несуть. Тобто я то в них вкладаю такий зміст, але якби не хотілось - то якось би і без того прожили б. Але саме задоволення від створення речі своїми руками, тим більше якщо це виходить якісно - це дорогого вартує. І я щаслива, коли ділюсь цим, щаслива, коли виходить гарне фото, коли ці фото лайкають у соцмережах, коли пишу про процес у блозі (як з мене в ці моменти сміється чоловік. Каже: "Ти така зосереджена, що навіть Мурзік своєю шкодою не може тебе відволікти"). О, а яка я щаслива, коли мене читають (бо спершу мені здавалось, що сюди навіть і не заходить ніхто), коли коментують. А тут ще й новий досвід - вперше по мотивам зробленої мною речі мене попросили зробити щось нове.
І це все безкінечно цікаво. Закінчуєш щось одне, а в голові вже купа нових ідей. Часом декілька днів важко дочекатись поки прийдуть матеріали, хочеться вже починати творити. Я посилки розпаковую як гном над скринею зі скарбами - аж ручки чухаються :)
Я все до чого: при всій популярності хендмейду все одно почуваєш себе в якійсь мірі унікальною, бо в найближчому оточенні ніхто таким не займається. І я часто чую: ну я б таке не змогла. Дівчатка, можете. Просто треба часом відірвати дупку від телику (взагалі не розумію, що там можна дивитись цілими вечорами), покОпати свою лінь і спробувати. Як не вийде одне, то вийде інше. Ну тобто я не закликаю всіх займатись хендмейдом, просто не можна ж отак просто плекати своє "не можу". У нашому житті так мало місця лишилось простому задоволенню, що не варто від нього відмовлятись.
Щось я розвела філософію :) То таке, часом находить.
0 коммент.:
Дописати коментар