З Новим Роком!

Я все ж таки знайшла час на справжній новорічний пост.
По-перше, я хочу ще раз усіх привітати з прийдешнім Новим Роком. Нехай все гарне, чим запам'ятався рік уже майже минулий, прийде до вас у році наступному.
Я не буду підводити підсумки цього року, принаймні тут, просто якось не той настрій. Краще розповім таки про справді новорічну ляльку, яку мені пощастило зробити на ялинку тому самому маленькому Мирославчику, про якого я розповідала раніше.
Хочу сказати, що ідея була повністю не моя, а замовниці - мами Жені. Мені ж залишилось підібрати матеріали і вже на їх основі реалізувати задумане.
Женя дуже хотіла, щоб її новорічно-різдвяну ялинку прикрашав янгол. І мені здається, що це так чудово, набагато цікавіше, ніж зірка. На ці свята завжди прагнеш чогось доброго і світлого, і так приємно знати, що твою домівку охороняє янгол!
Тому я навіть не буду багато розповідати про процес, адже янгол народився всього за три дні, що надзвичайно швидко для мене. Лиш трошки про матеріали, з яких він зроблений.
Сам янгол кріпитиметься до ялинки на дротяному каркасі. Я його не фотала, але він схожий на кринолін під спідницею, лиш трошки вужчий за неї. Дріт зручний тим, що його можна буде зігнути і притиснути уже на конкретній ялинці.
Спідниця виготовлена із розшитої пайєтками і вишитої тканини, та прикрашена золотим мереживом.

Крила, як і тіло янгола, я робила по викрійці ляльок тільда. Крила виготовлені з білого атласу і прошиті золотою ниткою. Тією ж ниткою я прикрасила зачіску і руки ляльки.

Зачіска, до речі, також зроблена з ниток, які продаються серед товарів для тільд. Ось так, зовсім випадково, власниця магазину Bestkits, про який я колись розповідала, чудово вгадала із подарунком.
Верхня частина одежі зроблена із того ж хутра, що й шубка у Наталочки, і прикрашена золотим намистом.
Ось так все коротко і лаконічно, але дуже ніжно і по-янгольськи світло вийшло.

Сподіваюсь, що цей янгол уже зайняв своє місце на ялинці чудової, душевної ужгородської сім'ї і приноситиме їм щастя не лише в році прийдешньому, а й багато-багато років потому.

А всіх вас, мої друзі, я хочу ще раз привітати і побажати, щоб у вас, як і у мене, все-все виходило так, як задумано, і приносило вам лише радість і задоволення. І хай вас і ваші родини береже ваш власний чарівний янгол!

А на останок наша маленька ялиночка, яка сховалась високо-високо, щоб маленькі волохаті лапки не могли її перекинути і вкрасти з неї іграшки (щоправда, спроби вже були і навіть не зовсім безуспішні). Стоїть собі в оточенні чоловікової колекції бокалів, пахне на всю кімнату і радує нас. Нехай порадує ще й вас. :)

Віка

Ой, як же давно я мала написати цей пост!!! Скільки різних слів я вже підбирала для нього! Спочатку мені прямо не терпілось, потім вже нетерплячка перетворилась в просто очікування. Але нарешті це здійснилось - ми зустрілись!!!
Сьогодні мій пост не просто про людину, він буде про дуже-дуже близьку мені людину - мою найліпшу подругу! З Вікою (йошкін кот!) ми дружимо уже майже тринадцять років. Власне, річниця буде 9 та 16 січня (ось така подвійна дата). А знаємо ми одна одну і того більше - з другого класу. Я думаю, я навіть сподіваюсь, що у кожного в житті є такий друг, з яким пройшов  вогонь і воду, якого знаєш, як облупленого, з яким не треба бути ніким, окрім як самим собою. Нам з Вікою навіть мовчати разом було завжди цікаво. От слова Антуана де Сент-Екзюпері саме про це: "Давніх друзів собі не створюють. Нема скарбу дорожчого, аніж спільні спогади, пережиті разом тяжкі години, сварки, примирення, душевні поривання. Таку дружбу нелегко завести знову...". Особисто я не маю більше саме такої подруги і дуже-дуже це ціную. Я рада, що  мені пощастило з такою веселою, гарною, розумною, дуже талановитою подругою!
Одне шкода - нам дуже рідко випадає побачитись. Віка з чоловіком Петром живуть у Львові, і, хоч це недалеко, якісь обставини постійно нам заважають. Ось так і цього разу - планувати нашу зустріч ми почали ще у вересні, а вийшло лиш учора. Та ще й з якого приводу - тепер наші друзі переїздять працювати до Лондону на невизначений час і, ех, тепер можливостей побачитись буде ще менше. Але я не перестаю дякувати людям, що вигадали соцмережі :) Так ми принаймні можемо спостерігати за життям одна одної і не втрачати зв'язку.
А ще Віка з чоловіком захоплюються сноубордингом і часто відвідують Буковель, на що постійно агітують і нас, та ми ще якось не перейнялись :)

Я періодично читаю блоги майстрів хендмейду, щоб знаходити у їх роботах натхнення. Переглядаючи блог Тетяни Конне, ляльки якої дуже вплинули і на мою творчість, я побачила її лижницю і зрозуміла - у моєї Віки обов'язково повинна бути сноубордистка. Так з'явилась вона :)

Це була моя друга, після Наталочки, лялька і вона вже стала кардинально іншою. Ну, по-перше, вся одежа у неї, окрім гольфика, знімається. Віка сама також шиє, і хтозна - може і у неї з'явиться натхнення створити для ляльки ще якісь наряди.

По-друге, саме для Віки я зробила черевички, дуже схожі на справжні:

Створюючи Віку, я будувала сама викрійки штанів та курточки і взагалі краще стала розуміти, що я шию, а не просто повторювала щось, створене іншими. Я знаю, що не все вийшло ідеальним, але від того ця робота мені ще більше дорога.

Курточка мені взагалі дуже подобається тим, що я змогла реалізувати задумку і вийшов такий собі пуховичок, але досить таки нарядний.

В принципі, я намагалась слідувати фотографії Віки зі сноубордом, але творчість - то такий процес... непередбачуваний, коротше кажучи. Так що одежа не зовсім відповідає тому, що любить Віка носити :) А от зачіску я повторила (ну мені принаймні так здається) 

Обов'язковими, по моїй задумці, ще були окуляри. О, скільки я разів їх переробляла, поки не залишилась задоволеною результатом:

Ну, а сам сноуборд.... я ніяк не могла вигадати з чого ж його зробити, та, зрештою, ідеальним варіантом стало пап'є-маше і фарби. З кольором щоправда я не вгадала, та хоч візерунок такий, як і в реалі.

Ось така вона - моя Віка-сноубордистка. Вчора вона була урочисто подарована своїй новій мамі  і, хочеться вірити, принесла їй задоволення.

А мені насправді дуже хочеться, щоб ця лялька стала твоїм талісманчиком, моя люба коза :) Нехай у цьому новому етапі твого життя вона буде елементом твого минулого, всього того хорошого, що з нами було, і приносить усе це у твоє майбутнє. Я вірю, що у тебе буде все добре! І від того, що ти будеш жити ще трішечки далі від мене, зовсім нічого не зміниться і ми завжди будемо дуже-дуже близькими.

Я не знаю, чи вийде мені сьогодні ще написати новорічний пост, то про всяк випадок вітаю усіх з наступаючим і нехай у прийдешньому році з вами завжди будуть ваші найближчі і найдорожчі люди!

Елеонора

Прийшов час познайомитись з ще однією дівчинкою.
Чесно кажучи, Елеонора чомусь нагадала мені мене у її віці. Аж прямо ностальгія була :)
Норічка менша мамина і татова доця. Вже доросла, але в той же час ще зовсім дитина. Такі вже ті чотирнадцять років. Як і сестричка, приймає участь у конкурсах краси і виборює титули. Вони взагалі дуже схожі, але все ж дещо різні, і обидві встигли мені дуже полюбитись. Ось сеструні вдвох готуються до примірки верхнього одягу:

Норіка ми вирішили нарядити по-осінньому: у її улюблені плащик і шапочку. Мені було дуже цікаво щити плащ, адже я вперше шила річ суто по фото, а не по викрійці. Вийшло дуже схоже.

Туфлі, джинси та гольфик труднощів не викликали, адже шились уже не вперше, головне було підібрати все по кольору.

Шапку я теж в'язала по фото, і, хоч воно було не дуже ясне, Жужанна сказала, що я з  усім вгадала.

На невеличку сумочку вирішила почепити ключі, які, як на мене, символізують ключі від майбутнього Норічки, перед якою зараз мають бути відкриті всі двері.
Ну і бірочка - куди ж без неї:

Ось така вийшла дівчинка:

Дівчата разом з матусею уже відсвяткували своє Різдво і мали отримати своїх ляльок у подарунок. Сподіваюсь їм сподобалось.
А я скоро розповім про зовсім новорічне замовлення від Жені, мами Мирославчика, яке для мене було дуже незвичним. 

Андріана

Коли моя колега Жужанна захотіла замовити у мене ляльок для своїх доньок, то я навіть уявити не могла, що вони у неї такі дорослі - 18 та 14 років. Поруч з ними мама виглядає наче ще одна сестричка. І це так класно. Мене завжди захоплювали такі жінки, які прекрасно та молодо виглядають не дивлячись ні на що (власне ще моя двоюрідна сестричка така, так що я маю на кого рівнятись).
А ще я у захваті від того, які цікаві імена у моїх моделей (та й замовниці також): Андріана та Елеонора. Мені навіть не терпілось чимшвидше з ними познайомитись. Матуся відразу прислала мені купу фоток, та й соцмережі зараз дають багато інфо, тому образи потрохи почали вибудовуватись.
Сьогодні я розповім про Андріану - старшу з дівчат. Вона студентка, любить фотографуватись, приймає участь і перемагає у конкурсах краси і має просто чарівну посмішку.

Жужанна все-все продумала у образах ляльок, тому у мене була основна задача - передати задумане. А тут вже довелось попотіти :) Але, мені здається, я впоралась. І курточка, і шапка вийшли схожими на реальні, а от уггі Андріана лише хоче придбати, проте ми уже вирішили подарувати їй їх у мініатюрі.
До речі, завдяки дівчатам я згадала про те, що я й в'язати вмію. Причому згадала настільки, що мені аж сподобалось. Виявляється, це як з їздою на велосипеді - скільки б не пройшло часу, а руки пам'ятають все.

Сумочка вийшла по-дівчачому невеличка і вишукана. А пляшечка кока-коли - ну от просто я на багатьох фото бачила її у Андріани в руках, то чому б і не додати такий аксесуар :)

Ось така вийшла утеплена до зими молода панянка, яку дуже-дуже любить її матуся.

Мирчик-Мурчик

Першою лялькою із замовлення був маленький хлопчик, мамина і татова радість - Мирослав. Його мама Женя нещодавно вийшла з декретної відпустки і, звичайно ж, всі її думки зараз тільки про синочка.

Цей золотий малий причарував мене своєю посмішкою. А скільки мені про нього розповіла мама! Тепер не лишалось сумнівів у тому, якою саме має бути лялька.
Я намагалась зробити весь одяг впізнаваним, схожим на той, що є у Мурчика в реальності. Проте сорочка зовсім випадково стала ексклюзивом :) Мирославчик дуже любить носиком зображувати їжачка, тому, окрім зображення тваринки на джинсах, на сорочечці є грибочки. Це також німецька тканина з того ж набору, що й в Анюти. А щоб хлопчик не вийшов зовсім хуліганом я зробила йому краватку-метелика для солідності :)

В руках у Мирчика його улюблена іграшка - пірамідка, а на курточці пришитий паровозик чух-чух - ну який хлопчик такого не любить?

Пірамідка, до речі, справжня, її можна розбирати і складати. Одежа вся знімається, окрім сорочки, ну і джинси з деякою натяжкою.
Черевички пошиті з фетру і оздоблені декоративною шнурівочкою. Такі черевички є ще в однієї моєї ляльки, про яку я поки що не можу розказати.
Ось такий вийшов малюк - яскравий, пухкенький, трошечки розбишакуватий - весь в хазяїна. Дуже сподіваюсь, що він сподобається Мирославу і стане його вірним другом.

 Всім гарного вихідного!

Анюта

Анюта - це не я. Це одна з причин моєї довгої-довгої відсутності. У мене було перше серйозне замовлення, більш того - дуже велике замовлення: аж цілих п'ять ляльок поїхали у славне місто Ужгород.
А розпочалось все з простої згадки про мій подарунок Наталці і якось дівчатка з відділення по черзі вирішили замовити у мене подарунки для рідних на свята. Першою, в принципі, була не сама Наталка, але розпочну я саме з цієї ляльки, тому що завтра у майбутньої її хазяйки день народження і хоч вона не зможе саме в цей день її отримати, проте фото її маленької копії все ж порадують іменинницю.
Тож розповім трохи про Анюту. Це менша Наталчина сестричка і Анюта - це її повне ім'я. Така собі маленька родзинка, яка вирізняє дівчину серед інших Анн і Ганн. Анюта навчається у Львові на фармацевта, любить дискотеки і свою сестричку. Взагалі за той час, що я вивчала фото і намагалась ближче познайомитись зі своїми моделями, я встигла їх дуже полюбити. І ось про Анюту у мене склалось враження, що вона така чарівна і сонячна, як і її сестра. Сподіваюсь вона не дуже на мене образиться, якщо я викладу тут її фото.

Ось таку чарівну дівчину я мала за модель. Взагалі я спочатку не знала, що у мене вийде, але розпитуючи Наталку, переглядаючи фото, та й шиючи потихеньку, я почала вибудовувати образ.

Це єдина лялька з п'ятьох, яка не має верхнього одягу. Він то спочатку був задуманий, але потім ми вирішили, що ліпше буде без нього. Також у Анюти принципово нове для мене взуття, яке навдивовижу легко пошилось і тепер мені дуже подобається. Ось такі туфлі:

Загалом основним Наталчиним проханням були вузенькі джинси (їх пошиття також було для мене в новинку, але здається я впоралась) і велика шоколадна сумка. І те, і інше я відтворила.

Зі шкірою, а точніше з шкір замінником, теж цікава історія. Я довго блукала по секондам, щоб придбати якусь сумку, що можна було розкроїти на матеріал, але не могла знайти вдалого кольору. Аж тут чоловік приносить мені з роботи цілий мішок зразків тканин на дивани, які у них були продубльовані. Це було свято якесь! Серед тих зразків були і набори шкір замінників різноманітних кольорів і фактур. Те, що лікар прописав.

І ось що у мене зрештою вийшло:

Туніка пошита з німецької тканини з набору, що я замовила ось у цьому магазині. Також я привчилась користуватись клеєвою павутинкою - шикарна річ, скажу я вам. Не треба мучитись з підшивкою низу джинсів, рукавів чи будь чого подібного - підкладаєш у згин павутинку, проводиш праскою - і вуаля!

Так як Анюта фармацевт, то брошку я підібрала в медичну тему. Щоправда я не впевнена, що символ дійсно медичний, але дуже схоже. Мда, от в процесі написання погуглила, а це виявляється крилатий кадуцей - символ Державної податкової служби. :)))) Хто б міг подумати. Ну, зрештою, його можна зняти і подарувати знайомому податківцю (може теж буде корисно).

Ось що означає цей символ: кадуцей (від грецького – “посох вісника”) із двома зміями. Кадуцей – крилатий посох примирення, мудрості і взаєморозуміння. Він символізував торгівлю, багатство, мир і добробут ще в Стародавній Індії та Месопотамії. Пізніше був запозичений грецькою культурою. В античному Римі знак у вигляді крилатого жезла, оповитого двома зміями, був атрибутом бога Меркурія і став символом мирної торгівлі.

За давньогрецькою міфологією Гермес, посланець богів, одержав крилатий посох, здатний примиряти супротивників. І коли він вирішив випробувати його, то помістив між двома зміями, що борються. Вони вмить оповили жезл в обопільній згоді.

Так що я також бажаю Анюті багато-багато мудрості і поменше конфліктних ситуацій в житті. (О як викрутилась :)

А щоб лялька не виглядала дуже строго, я зробила їй цікаву прикрасу, з якою вона трішки схожа на хіппі. Але такі пов'язки модні цьогоріч:

Дівчатка дуже мене просили, щоб я не забула про етикетки з моїм ім'ям, як у Наталки. Але той спосіб, яким я їх робила, все ж не дуже гарний, тому я скористалась тим, про який багато пишуть у інтернеті - термотрансферний папір. Це спеціальний вид паперу, на якому зображення друкується у дзеркальному вигляді, а потім за допомогою праски переноситься на тканину. Приклеюється, по суті, тоненька плівочка із зображенням, її навіть потім можна прати. Ось так виглядають мої етикетки:

Така ось чарівна дівчинка буде подарунком не менш чарівній хазяйці і, сподіваюсь, вони сподобаються одна одній. Принаймні замовниця, здається, лишилась задоволеною.

А цей колаж я зробила спеціально, щоб Наталка могла завтра відіслати його іменинниці:

На сьогодні це все. Буду щодня писати про решту ляльок, щоб трохи компенсувати свою відсутність.
До речі вітаю всіх Анн, Ганн, Ганнусь і Анют з днем янгола!